⚠️ Крик відчаю бердичівських «прогресантів» ніхто не чує

⚠️ Крик відчаю бердичівських «прогресантів» ніхто не чує. До редакції Ріо-Бердичів звернулися працівники заводу «Прогрес», щоб розповісти про критичну ситуацію, яка склалася на підприємстві. Проблеми тут існують давно, але роками люди мовчали, вірячи обіцянкам керівництва про «світле майбутнє», великі замовлення та погашення зарплатних боргів. ⏳ Місяці минали, а дива так і не сталося. На території заводу з’явилися десятки юридичних осіб зі словом «Прогрес» у назві, між якими простим працівникам було неможливо розібратися. Часто роботу виконували одні, а кошти за неї отримували зовсім інші. 💥 Переломним моментом став ракетний удар по ливарному комплексу у вересні минулого року. Після цього один з акціонерів ініціював кримінальне провадження щодо викрадення обладнання та пообіцяв перезапуск підприємства після зборів акціонерів у січні 2026 року. ❌ Але збори так і не відбулися. Директор залишив посаду ще до Нового року, а реального управління підприємство фактично позбулося. ❄️ Наслідки не забарилися: • понад 150–200 працівників уже два місяці не виходять на роботу; • завод відключений від електроенергії та газу; • січневі морози знищили інженерні мережі. 📣 Лише тепер працівники почали активно боротися за своє майбутнє. Вони зверталися до обласної влади, народних депутатів, міського голови, поліції та прокуратури. У відповідь чують одне й те саме: це приватна власність, важелів впливу немає. 🏭 Робітники наполягають, що на заводі досі є унікальне обладнання, яке не було приватизоване і вважається державною власністю. Саме держава могла б використати його ефективно, особливо у нинішніх умовах. 🤝 Представники одного з акціонерів пообіцяли знову ініціювати збори, а новий великий власник акцій запевнив, що готує відповіді щодо своїх планів. Та для працівників це поки що лише слова. ❓ Сьогодні люди не знають, чого чекати більше — банкрутства і розпродажу майна чи приходу інвестора, який дасть заводу друге життя. 📝 Одне зрозуміло вже зараз: історія найбільшого колись підприємства Бердичева далека від завершення і ще не раз стане темою публічних обговорень. 📌 P.S. Справу про банкрутство підприємства вже ініційовано у господарському суді. Частина техніки, виготовленої восени минулого року, й досі стоїть біля прохідної заводу як предмет спору. https://rio-berdychiv.info/novyny/biznes/kryk-vidchaiu-berdychivskykh-prohresantiv-nikhto-ne-chuie

⚠️ Крик відчаю бердичівських «прогресантів» ніхто не чує.

До редакції Ріо-Бердичів звернулися працівники заводу «Прогрес», щоб розповісти про критичну ситуацію, яка склалася на підприємстві. Проблеми тут існують давно, але роками люди мовчали, вірячи обіцянкам керівництва про «світле майбутнє», великі замовлення та погашення зарплатних боргів.

⏳ Місяці минали, а дива так і не сталося. На території заводу з’явилися десятки юридичних осіб зі словом «Прогрес» у назві, між якими простим працівникам було неможливо розібратися. Часто роботу виконували одні, а кошти за неї отримували зовсім інші.

💥 Переломним моментом став ракетний удар по ливарному комплексу у вересні минулого року. Після цього один з акціонерів ініціював кримінальне провадження щодо викрадення обладнання та пообіцяв перезапуск підприємства після зборів акціонерів у січні 2026 року.

❌ Але збори так і не відбулися. Директор залишив посаду ще до Нового року, а реального управління підприємство фактично позбулося.

❄️ Наслідки не забарилися:
• понад 150–200 працівників уже два місяці не виходять на роботу;
• завод відключений від електроенергії та газу;
• січневі морози знищили інженерні мережі.

📣 Лише тепер працівники почали активно боротися за своє майбутнє. Вони зверталися до обласної влади, народних депутатів, міського голови, поліції та прокуратури. У відповідь чують одне й те саме: це приватна власність, важелів впливу немає.

🏭 Робітники наполягають, що на заводі досі є унікальне обладнання, яке не було приватизоване і вважається державною власністю. Саме держава могла б використати його ефективно, особливо у нинішніх умовах.

🤝 Представники одного з акціонерів пообіцяли знову ініціювати збори, а новий великий власник акцій запевнив, що готує відповіді щодо своїх планів. Та для працівників це поки що лише слова.

❓ Сьогодні люди не знають, чого чекати більше — банкрутства і розпродажу майна чи приходу інвестора, який дасть заводу друге життя.

📝 Одне зрозуміло вже зараз: історія найбільшого колись підприємства Бердичева далека від завершення і ще не раз стане темою публічних обговорень.

📌 P.S. Справу про банкрутство підприємства вже ініційовано у господарському суді. Частина техніки, виготовленої восени минулого року, й досі стоїть біля прохідної заводу як предмет спору.

Крик відчаю бердичівських «прогресантів» ніхто не чує

Ваші коментарі